US Politics

Починаємо стрім. Приєднуйтесь.

Занотуємо. Венс, якого до справ Венесуели не підпускали аж зовсім, очолює переговори щодо Гренландії.

Якщо сили ППО і столичні енергетики дозволять, то завтра матиму радість поспілкуватись з вами на стрімі. Будемо говорити про Європу (що важливо!), але без Америки нам не обійтись (на жаль?). Долучайтесь. Директива фон дер Ляєн чекає на вас.

Поки Трамп хвалиться Венесуельською нафтою, Рубіо намагається зрозуміти як уникнути вакууму влади в Каракасі, а президентський антураж пише один оновленій Доктрині Монро...Німеччина таки продавила підписання надважливої торгової угоди ЄС не з ким небудь, а з країнами Південної Америки. Мінус тарифи на експорт європейських авто, захист європейських виробників і перспективи Брюсельського ефекту в цій частині світу.

Імпічмент Трампу Багато хто з таким ентузіазмом репостить слова Трампа про імовірний імпічмент в разі поразки GOP на мідтермах. А які ризики для Трампа становить імпічмент сам по собі? Ніяких. Ну оголосять імпічмент втретє. Ну сенат знову не усунув Трампа. Ну витратять на це шоу демократи ще пару місяців. Ну роздратують виборця ще раз…ні, це навіть на варто новинних заголовків. Інша справа, що більшість демократів в Палаті — це subpoena power. Можливість «за повісткою» викликати посадовців на слухання, давати свідчення і таким чином протистояти узурпації влади і згортанню демократичних інституцій та систем противаг адміністрацією Трампа. Але для цього треба хороша комплексна стратегія і талановите партійне керівництво. Є сумнів, що демократи наразі в цьому стані.

Моктрина Донро Дозволю собі швидкі висновки за підсумками венесуельських подій. Перша за все загально - відхід від глобального домінування у вигляді гаранту ruled based order - це уже новий статус-кво. Чи при владі Трамп, чи його радикальні або помірковані послідовники, а чи навіть демократи-центристи - Америка не повернеться до ролі глобального лідерства зразка минулих десятиліть. Це сталось в наслідок трампівського популізму чи більш продуманої стратегії впливових людей - це вже хай розмірковують люди або дуже поінформовані, або конспірологи. По факту - Трамп поламав достатньо з цього світового порядку, щоб наступні президенти вже не вертались до цього дорогого і складного механізму. Оптимізація відбулась. Проте на цьому я б зупинився в оцінці стратегічності рішень цієї адміністрації. Блискуча з тактичної точки зору операція безумовно додала образу всесильності Америці. І це складає враження стратегічного планування. Але, як на мене, дарма. Дії Америки хоч і мають певний загальний патерн (тієї таки оптимізації) продовжують бути зумовленими несистемними імпульсами Трампа, проте окремі люди з оточення Трампа краще навчились використовувати його імпульси для реалізації свого бачення. Рубіо Не дарма саме Рубіо відіграв таку велику роль в цих подіях. Але чого саме він досяг? На разі навіть не regime change. Він вдало інкорпорував в одержимість Трампа питаннями іміграції, наркотиків і нафти свої ідеї щодо карибського регіону. І ці ідеї, як на мене, не мають стратегічного виміру як мінімум на цій фазі. Він просто зменшив вплив Куби на керівні кола Венесуели і намагається кубинський режим позбавити венесуельської нафти. Звісно цей крок відкриває і інші можливості - обмеження впливу Китаю в регіоні, контроль над ринком нафти. Але все це потребує подальших серйозних інвестицій в регіон, а адміністрація Трампа руками Рубіо знищила багато з інструментів необхідних для реалізації цієї задачі. Міллер Якщо говорити про стратегічність, то говорити треба про Міллера. Проте не впевнений чи це стратегічність чи ідеологічність. І не впевнений чи вона має на меті встановлення відповідного міжнародного або хоча б регіонального порядку чи відповідати на внутрішні запити і здійснювати проекцію внутрішньої повістки на зовнішній світ. Саме співпраця Рубіо і Міллера зробила можливим арешт Мадуро. Але на мою думку роль Міллера полягала в тому щоб зробити цю операцію прийнятною з точки зору Трампа і трампізма. Технічні деталі, переговори, альянси і співпраця з розвідкою напевне була доробком Марко. Так само його доробком буде успіх чи провал переходу влади (ймовірно до інших людей того самого режиму). Тепер Міллер (ну чи його дружина) говорить про Гренландію. Проте я не помічав якогось інтересу чи залученості Рубіо в це питання. Хоча стратегічна роль острову пояснена багато разів, здається Рубіо притримується думки, що необхідний рівень контролю над регіоном цілком можливо досягнути і без радикальних змін на карті світу. Тобто операція в Венесуелі - це точковий удар, щоб змінити баланс влади в регіоні на більш вигідний для Вашингтона. Потенційна анексія Гренландії - з усім нездоровим символізмом, який навколо цієї теми існує - це не лише про безпеку. Це про спадщину. І тут, на мою думку, у Міллера союзник не Рубіо. Венс Саме віце-президент з притаманною йому неоковирністю пробував грати на темі Гренландії ще на початку минулого року. І саме він, а не держсекретар, бачить своє політичне майбутнє в тому щоб осідлати політичні імпульси Трампа. Нова купівля Луїзіани, нові території, нова американська велич - це те що могло б зацікавити Трампа і стати новим трампліном для політичного майбутнього Венса, який дещо загубився в потоці останніх подій і якому буст потрібен як ковток повітря. Тому якщо хочете черговий блискучий прогноз від мене - події щодо Гренландії не будуть розвиватись так як з Венесуелою. Вони не полягатимуть в спецоперації для точкових змін, щоб добитись від політичного режиму поступок в ключових питаннях (ну яких поступок Білий дім не доб’ється від Гренландії чи Данії просто попросивши?). Тут буде більше медійності,

Викрасти лідера країни, привезти його в США і стратити. Виглядає дико через стрімкість подій і дещо недолугі аргументи щодо секьюритизаціі (тм) режиму Мадуро в контексті інтересів США. Але почалось це не з Трампа. Після війни в Іраку без мандату ООН такі дії були лиш питанням часу.

Продовжуємо робити суперечливі висновки міряти вплив Рубіо на політику США. В цій (на даний момент успішній) операції його ключова роль є очевидною.

В ході рейду ІСЕ було виявлено подружню пару громадян Венесуели, що незаконно перебували в США. Їх негайно було депортовано до Каракасу.