Демократи продовжують сипатись. Але хтось встоїть? Не те що...

Демократи продовжують сипатись. Але хтось встоїть?

Не те щоб демократи почали демонструвати ознаки організованого опору адміністрації Трампа, але так і не оговтавшись від виборів, вони зловили ще одну лавину проблем.

Друком вийшла книга (чи дві?) про реальний стан здоровʼя Байдена в останні роки президентства і під час кампанії. На фоні новин про виявлений у нього рак (з не втішними прогнозами) картина буде не гарна.

Джо був явно в поганій формі і це дуже очевидно намагались приховати. Звісно ж великою мірою це коштувало партії перемоги.

Це ставить під удар всіх членів його адміністрації, зокрема тих, у кого є політичні амбіції. Піт Бутвджедж змушений виправдовуватись чому саме він не знав про стан Байдена. Піт робить багато зусиль, організовуючи зустрічі в таунхоли, щоб ці події не зруйнували його карʼєру.

Тим часом в партії загалом не вщухають дискусії — куди рухатись?

Берні і АОС зробили, як на мене, вражаючий тур Америкою — блакитними і червоними штатами. Критикуючи систему, що породила олігархію. Не стримуючи слів ні що до однієї, ні щодо іншої партії. Якщо є щось схоже на серйозний рух — це надто старий Берні і надто молода (а ще надто не біла і надто не чоловічна) Александрія. Попри їхні зусилля — їхні вразливі сторони лишаються очевидними).

Проте більш поміркована сторона партії не може запропонувати нічого іншого. Критикують Берні за те що все що він робить — це агітує і так загітованих політичних активістів (може й так, але я не впевнений).

Вони визнають, що потрібні нові підходи, нові комунікації, нові гасла і нові люди, але це все теоретичні абстракції з їхніх вуст.

Тому я все ж притримуюсь своєї думки, що майбутнє демпартії десь значно лівіше від політичного центру і тієї партійної еліти, що так успішно контролювала партію, але не впоралась з президентом і виборцями.